Уявіть, що ви берете участь у дебатах. Ви ретельно підготувалися до аргументів свого опонента, вивчили всі його слабкі місця та впевнено ведете гру. Аж раптом посеред слухання ведучий каже: «Знаєте, мені здається, що позиція відповідача слабка зовсім з іншої причини, про яку опонент навіть не згадав. Тому зараз ми судитимемо вас за моїми власними звинуваченнями».

Саме такий тривожний тренд зараз набирає обертів у Патентному відомстві Австралії. Місцеві патентні судді, які мають розглядати суперечки між двома компаніями, все частіше починають грати роль третьої сторони й самостійно вигадують нові причини для скасування патентів.

В австралійському патентному законодавстві дійсно є стаття (Section 60(3)), яка дозволяє чиновникам під час розгляду апеляції брати до уваги будь-які підстави для недійсності патенту, — навіть ті, про які сам опонент у своїх заявах не заїкнувся. Теоретично це зроблено заради суспільних інтересів: щоб уникнути видачі незаконних або занадто широких патентів.

Проте раніше цим правилом користувалися вкрай рідко. Юристи підрахували, що з 2016 по 2023 роки судді висували власні звинувачення лише у 2 % справ. Але останнім часом статистика буквально вибухнула: судді втручаються вже у 14 % процесів. Вони самостійно піддають сумніву новизну винаходів, чіткість описів чи корисність технології.

Найбільша проблема цього тренду полягає в тому, як і коли це відбувається. Статистика свідчить, що у понад 90 % випадків судді оголошують свої особисті претензії до патенту безпосередньо під час фінальних слухань або навіть після них, коли починають детально писати рішення.

Для компанії, яка захищає свій патент, це стає катастрофою наприкінці дистанції:

• Брак часу: Судді зазвичай дають усього близько двох тижнів на те, щоб відповісти на їхні нові зауваження. У патентних спорах це мізерний термін.
• Неможливість зібрати докази: За два тижні фізично неможливо залучити незалежних наукових експертів, провести лабораторні тести чи написати ґрунтовні технічні висновки.
• Шалені фінансові витрати: Термінова перепідготовка захисту під нові вимоги судді вимагає колосальних додаткових грошей на адвокатів.

І хоча вигадані суддями звинувачення виявляються вирішальними для долі патенту лише у третині випадків, сам факт їх появи повністю ламає правила гри. Якби компаніям давали нормальний час на захист у загальному порядку, фінальні рішення часто були б зовсім іншими.

Патентний спір — це змагання двох рівних сторін. Обов’язок довести, що патент поганий, лежить на опонентові, а не на судді. Коли арбітр раптово перетворюється на «псевдосторону» процесу, руйнується головний принцип правосуддя — процесуальна справедливість.

Експерти припускають, що судді стали такими прискіпливими через нещодавнє посилення стандартів перевірки патентів в Австралії (так званий закон Raising the Bar). Проте це не має ставати зеленою картою для того, щоб судді замість опонентів шукали зачіпки в архівах.

Якщо цей тренд триватиме, патентній системі доведеться змінювати правила: або збільшувати терміни між подачею документів і судом, щоб судді висловлювали свої претензії заздалегідь, або взагалі заборонити їм займатися самодіяльністю під час спорів. Якщо держава бачить проблеми в патенті, для цього є процедура повторної експертизи (re-examination) після суду, але аж ніяк не раптові удари в спину посеред фінального засідання.

Засновник Research & Patent group Intectica, автор патентних алгоритмів для рішення задач фармацевтичної промисловості, патентний повірений, атестований з усіх обʼєктів інтелектуальної власності (Патенти, Дизайн, ТМ), з освітою в галузі хімії та права, головний експерт патентної установи України УКРПАТЕНТ (1997-2004). Членкиня міжнародних організацій, включаючи ECTA, PTMG, УАМ, лектор і блогер.