Рішення судів у Казахстані демонструють непослідовний, а подекуди й непередбачуваний підхід до спорів щодо торговельних марок. Виявляється, що навіть дуже обмеженого використання назви бренду може бути достатньо, щоб зберегти за собою широкий юридичний захист.
Це яскраво ілюструє нещодавня справа за позовом компанії ALIBABA INNOVATION PRIVATE LIMITED (дочірньої структури відомої Alibaba Group). Суд першої інстанції ухвалив рішення в серпні 2025 року, а апеляція підтвердила його в грудні. Головне питання справи: чи може мінімальне використання марки лише для однієї послуги «заморозити» за власником цілу категорію (клас) послуг?
Хоча формально суд спирався на закон, його логіка свідчить про надто гнучке трактування поняття «використання». Фактично, правила, створені для звичайних товарів, суд розповсюдив і на сферу послуг.
Конфлікт розгорівся навколо торговельної марки, зареєстрованої в Казахстані за двома класами:
- Клас 35: бізнес-послуги та реклама.
- Клас 43: ресторанний сервіс.
Власником марки була місцева компанія ARQA ASTYQ LTD, яка дійсно керує рестораном (тобто використовує марку в 43-му класі, і це ніхто не заперечував).
Компанія ALIBABA звернулася до суду з вимогою анулювати реєстрацію марки для 35-го класу (реклама та бізнес). Вони стверджували, що ця реєстрація заважає захисту їхнього власного бренду ALIBABA, а відповідач насправді займається лише ресторанами, а не рекламним бізнесом.
У відповідь власник ресторану надав рекламні контракти та промо-матеріали свого закладу як доказ того, що він «працює» у 35-му класі. Суд прийняв ці аргументи, заявивши: якщо марка використовується хоча б для однієї послуги всередині класу, захист зберігається для всього класу цілком.
Це рішення викликає серйозні запитання щодо того, як закон працює на практиці.
У казахстанському «Законі про торговельні марки» (стаття 19) прямо згадуються «товари» у контексті часткового анулювання марки. Але в цій справі йшлося про «послуги» 35-го класу. Суди не пояснили, як саме норма про товари поширюється на послуги. Замість глибокого аналізу вони просто вирішили: раз є хоч якесь використання в межах класу — значить, весь клас залишається за власником.
Це має велике практичне значення. Зазвичай, якщо бренд зареєстрований для «взуття, одягу та капелюхів», а продає тільки взуття, реєстрацію для капелюхів можна скасувати. Але підхід казахстанських судів перетворює це на систему «все або нічого»: мінімальна активність дозволяє утримувати величезний обсяг прав, яким власник насправді не користується.
Здається, казахстанські суди готові вважати «використанням» будь-що: рекламні буклети, внутрішні договори чи бізнес-документацію. Але тут є критично важливий нюанс. Якщо ресторан рекламує сам себе (друк меню, вивіска) — це не означає, що він надає рекламні послуги іншим особам. Приймаючи такі докази, суди фактично опускають планку до мінімуму. Як зазначають експерти, практика в Казахстані зараз така, що навіть «символічного» використання достатньо, щоб роками утримувати за собою торговельну марку.
Цей випадок показує: у Казахстані навіть другорядного використання назви може вистачити для повного захисту бренду в цілому класі. Це свідчить про те, що суди поки що уникають складних юридичних роз’яснень, прирівнюючи послуги до товарів без належних аргументів. Без чітких роз’яснень такий підхід ризикує перетворити суди на інструмент для «патентних тролів» або компаній, які просто хочуть «застовпити» за собою назви, не займаючись реальною діяльністю в цих сферах.
Засновник Research & Patent group Intectica, автор патентних алгоритмів для рішення задач фармацевтичної промисловості, патентний повірений, атестований з усіх обʼєктів інтелектуальної власності (Патенти, Дизайн, ТМ), з освітою в галузі хімії та права, головний експерт патентної установи України УКРПАТЕНТ (1997-2004). Членкиня міжнародних організацій, включаючи ECTA, PTMG, УАМ, лектор і блогер.
