Виявилося, що саме ці назви британці вважають брендами, які найбільше вплинули на їхнє життя. Такі результати показало опитування, проведене Відомством інтелектуальної власності Великої Британії (IPO).

Коли антикапіталістичний панк-дух стикається з комерційним глянцем, навіть безкоштовна зйомка для Vogue може закінчитися гучним судовим позовом. Історія вокалістки Amyl and the Sniffers Емі Тейлор проти фотографки Джеймі Нельсон стала головним прецедентом 2026 року, поставивши руба питання: чи належить артисту його власне обличчя, якщо він став об'єктом «мистецтва»?

Замок Нойшванштайн у Баварії знають усі — саме він надихнув Волта Діснея на створення логотипа з палацом Попелюшки. Але в Німеччині навколо цієї назви розгорілася справжня юридична битва.

В Європі існує спеціальний захист для унікальних продуктів (так званий статус PGI або «географічне зазначення»). Це як «знак якості», який гарантує, що, наприклад, «ірландська яловичина» — це справді м’ясо корів, які виросли на зелених полях Ірландії, а не просто назва для маркетингу.

Нещодавня справа в Британії між спортивним гігантом Adidas та модним домом Thom Browne стала головним путівником у тому, як суди оцінюють незвичні торговельні марки. Хоча Adidas намагався захистити свої три смужки, а Thom Browne відстоював свої чотири, висновки суду важливі для будь-якого бізнесу.

Власники знаменитої спортивної арени TD Garden у Бостоні подали до суду на місцевий магазин медичної марихуани, який працює під назвою «The Boston Garden». Спортивні магнати стверджують, що бренд магазину занадто схожий на назву легендарного старого стадіону — «The Boston Garden», який закрили ще у 1995 році.