Вихід на широкий екран фільму «Термінатор. Судний день» започаткував спекотні дебати про те, чи зможуть роботи стати повноцінними членами суспільства. При цьому розробки у сфері штучного інтелекту (ШІ) та поява людиноподібних роботів, здається, вже дають відповідь на це питання.

Хто б міг подумати, що практично перші спроби «олюднити» ШІ будуть здійснені у сфері патентування.

У 2018-19 роках до патентних відомств США, Європи, Великобританії та Австралії було подано патентні заявки, заявником за якими фігурував президент і генеральний директор Imagination Engines, Inc. Стівен Талер, а ось єдиним винахідником – машина з елементами штучного інтелекту, що називається DABUS. Стівен Талер буквально заявив, що його творіння, за своєю власною ініціативою, створило два заявлені винаходи – фрактальний контейнер та нейронне полум’я.

Цілком логічно, що всі установи відкликали подані заявки. Практично єдиною причиною було те, що законодавчо винахідником може бути виключно фізична особа, а не машина. Навіть якщо в патентному законодавстві (як, наприклад, в Австралії) чітко не розкрито термін «винахідник», то він все одно має на увазі людську істоту.

Проте Стівен Талер не здався і подав апеляцію. Одним з аргументів було те, що створення та володіння DABUS дає Талеру право на винахід відповідно до принципу приєднання. Сам принцип свідчить, що право власності встановлюється шляхом передачі ресурсів власнику будь-якої іншої речі, яка вже перебуває у власності. Навпаки, судді зійшлися на тому, що DABUS у принципі не може передати право власності на винахід, оскільки він не може мати права володіння чи бенефіціарного інтересу у власності. А головне, він не є суб’єктом права і, отже, не може бути винахідником.

У такому разі, логічно було б винахідником вказати Стівена Талера, оскільки він створив DABUS. Австралійський суд розглянув таку перспективу і дійшов висновку, що Талер просто отримав знання про винахід від DABUSа і, таким чином, не може вважатися винахідником. Зрештою, для Стівена Талера ситуація склалася безвихідна, і він програв суди, а об’єкти ШІ поки що не можуть претендувати на звання винахідника. Хоча, враховуючи, що робот Софія отримала громадянство Саудівської Аравії, це буде лише справою часу.

Звичайно, результат даного судового розгляду, навіть для необізнаних у патентному законодавстві людей, здається цілком логічним. Однак, із цієї ситуації можна винести один дуже важливий урок – критичним етапом отримання патенту є аналіз ризиків. По суті, у розглянутому випадку заявник витратив фінансові ресурси на підготовку та подання заявок до кількох відомств, а також на суди. Але найголовніше – заявки було опубліковано та інформацію про винаходи розкрито, а патентом не захищено.